Ці атаки на міста - це не просто терор. Це спроба брутального рефлексивного управління. Вони прагнуть, щоб ми шукали винних усередині - не в агресорі, а в собі.
Раніше - , коли вони ще сумнівалися, чи можна зламати українців, били переважно по енергетиці. Наслідки були відчутні, але опосередковано.
Тепер же ставка - на психологічне виснаження тилу. Їм важливо бити впряму. Фізично - потенційно - по кожному з нас, психічно - по нашій витривалості.
Тоді ефективність збиття ракет по ТЕС впливала на кількість світла в оселі. Сьогодні кожна не збита ракета - ризик прильоту в житловий будинок. Пріоритети змінилися - і відчуття втрат теж.
Саме тому вони хочуть, аби ми почали з’ясовувати стосунки всередині: звинувачували ППО, ЗСУ, військово-політичне керівництво. І, не розуміючи нічого в проблемі, писали «аналітику» для внутрішньої деструкції.
Найкраще, що ми можемо зробити, аби не підвести фронт, - чітко розуміти їхню ціль. І не дати їм її досягти.
