Всі ми – хто воював, хто волонтерив, хто давав гроші на армію, всі українці взагалі – всі ми залишимось на цій війні назавжди. Ніхто не буде таким, яким був до. Ніщо не буде, як до.

Всі ми будемо нести в собі війну до самої смерті.

Хтось – уламками і ранами, переламаними кістками і контузіями.

Хтось – тими самими номерами в телефонній книзі, які ніколи не видаляють, тими друзями у соцмережах, які не бувають онлайн.

Хтось – портретом в чорній рамці, хтось – кошмарами і криками вночі, хтось – алкоголізмом, хтось депресіями, хтось – усім цим одночасно.

Ми бачили і пережили те, що не бачила і не переживала жодна нація в світі за останні пів століття.

Ми бачили геноцид свого народу.

Ми бачили стотисячні армії ворога і перемагали їх.

На наших очах перетворювалися на попіл цілі міста.

Ми живемо під загрозою ядерного удару.

І ніщо з цього нас не зламало.

Бо ми бачили справжні дива.

Нам всім важко. Нам неймовірно важко.

Вага, яка лежить на наших плечах – не для звичайних людей.

Але ми несемо її і посміхаємось.

Так щиро, що сльози, які котяться по наших обличчях, нам вдається видавати за звичайний піт.

Тому що ми – не звичайні люди.

Ніхто з нас не повернеться з цієї війни, навіть ті, хто повернеться. І водночас ми повернемось всі, навіть ті, хто не повернеться ніколи.

На честь і в пам‘ять про них ми відбудуємо наші міста. Висадимо нові ліси. Очистимо водойми від трупів ворогів і згорілої техніки.

Заради тих, хто не повернувся, заради мертвих, і живих, і ще ненароджених, заради самих себе ми побудуємо найкращу країну в світі.

З крові та попелу, зі сліз та заліза, з наших мрій та сподівань, з болю та щастя ми збудуємо нові доми.

Так буде.

Я знаю.

https://t.me/gudymenko_official/331