Справи такі, що напевно всі ми відчуваємо одне й те саме: тут, на цій святій землі, ніколи ні в кого не вийде домовлятися від імені всієї української нації про щось таке, з ворогом.

Бо гонор.

Гонор такого масштабу, що не дав здати ні Харків, ні Суми.

Ні Київ тим паче.

Я взагалі не знаю, звідки хтось при владі взяв думку, що з ворогом вийде про щось домовитися (дуже сподіваюся, що колись історія дасть нам розуміння та факти, що ж було у перші години повномасштабного вторгнення росіян, і що було за лічені дні до нього).

Я не у владі, і ніколи в ній не буду, тому бачу все на рівні того самого народу, тієї самої гонорової нації: х...й вам, а не Україну.

Хтось комусь поламав всі плани.

Поламав по саме "не можу".

І як можна було думати, що ти маєш владу про щось домовлятися, коли народ проти?

Ось такий народ?

Ось цієї країни?

У нас, на мій погляд, дуже слабка ланка державних керівників всіх рівнів, за рідким виключенням.

Це коли бізнес тобі організує кращу систему тих самих пунктів незламності, ніж чиновники. Які керують чужими грошима, не розуміють, як і що повинно працювати, і відпрацьовують для звітності - а не для того, щоби це був працюючий механізм.

Де вони вчилися?

Чому вчилися?

Хто їх навчав?

У кого вони отримували досвід?

Скільки років?

Де результати?

Коли у нас чиновники один одного спростовують, спростовують свої ж твердження. На виході отримуємо якесь тупцювання на місці.

Витратили кошти - а сховища в жахливому стані.

Списали кошти на якісь барабани.

Пішли самі ж себе перевіряти - рука руку миє.

Виявилося, що достатньо бути відомою персоною - і ось ти звідкись набрався знань щодо геополітики чи військової стратегії.

За кілька днів ці знання у тебе звідкись з'явилися.

Керівником якоїсь області може бути будь-який "друг", і для цього не потрібна профільна освіта, тобто той самий менеджмент, кризовий менеджмент, розуміння, що і як повинно працювати.

З великого бізнесу таких давно би погнали ганчірками, а до великої політики - будь ласка.

Їх ще цитувати будуть. На них ще посилаються.

- Такий-то зазначив, що...

- Такий-то виступив з припущенням, що...

І пішло-поїхало.

Вчорашні недоумки, яким та країна була байдуже, сьогодні генерують глибокі думки щодо своєї здатності домовлятися.

Ну ок.

Тут не голова крутить шиєю, тобто не президенти - народом. А шия - головою.

Цього не зрозуміли росіяни, але ж нам вже час зрозуміти?