І так, це текст не про вплив на Україну, а про глобальний вплив.
Почнемо з головного - буде гірше. Перші 100 днів - лише початок системного розхитування, у якому інтуїція і уявлення Трампа про прекрасне замінює стратегію, а хаос видається за політику.
Його президентство — це не про план. Це про реакцію людей, які налякані глобалізацією, складною етикою, стиранням кордонів. І от на цьому запиті — на просту ілюзію повернення до старої Америки і старого світу — виростає феномен Трампа. Так, це не геніальний стратег і не тільки божевільний старий — це продукт епохи, в якій сприйняття через страхи і ресентимент стає важливішими за реальність.
Трамп — не той, хто зламав старий світ. Він той, кого цей світ сам породив - адже процес почався ще під час світової кризи 2007-2009, посилився 2014 і розігнався 2020. І якщо дивитися на його перші 100 днів, то ми бачимо не новий порядок, а прискорення нарощування хаосу.
Трамп — це відповідь на страхи, породжені глобалізацією. Сині комірці, збіднілий середній клас, налякані розмиттям ідентичності і новою етикою традиціоналісти. Саме вони — реальний електорат Трампа, і саме їхні тривоги він озвучує. Він не створює їх — він їх легітимізує і очолює.
Усе, що робить Трамп — це не реалізація якогось хитрого плану. Це втілення правління карикатурного таксиста з анекдотів, який знає як правильно (на базі фрагментарних знань і конспірологічних уявлень), і саме так і вчиняє. З поправкою на життєвий досвід і коло спілкування.
Його команда не будує архітектуру нової Америки, вона реагує на його імпульси. І це видно у всьому: від спроб «зламати Deep State» до митної політики, яка суперечить логіці промислового зростання.
Наприклад, боротьба з мігрантами — класичний постріл в ногу власній логіці. Тому що саме дешева праця, здатна працювати по 10–12 годин, завжди була паливом для будь-якої індустріалізації. А Трамп, замість того щоб регулювати потоки — перекриває їх. І сам же підриває фундамент своєї ж реіндустріалізації
Глобальна політика = глобальний розвал. У зовнішній політиці Трамп діє за тим самим принципом. Не як стабілізатор і арбітр, а як траблмейкер. Він створює нові кризи і приводи для нових криз. Він не пропонує новий світовий порядок — він прискорює руйнацію старого. Він не творить альтернативу глобалізації — він мститься їй за те, що вона, на його думку і думку його ядра, зробила з Америкою.
Руйнування торговельних маршрутів, сталих ланцюгів постачання, економічної стабільності збільшує кількість і - що гірше - потенційні масштаби та жорстокість конфліктів. Індія й Пакистан, Китай і весь регіон Південнокитайського моря, Ізраїль і Близький Схід — усе це посилюється, коли Америка більше не виступає як балансуюча сила, а лише розгойдує маятник.
Те саме всередині США. Рівень напруги між групами в США зростає. Жодних кроків для подолання соціальної нерівності чи антагонізму між расовими, релігійними, соціальними групами немає. І навіть навпаки.
Тому і протести, які нас неодмінно чекають, будуть нагадувати не стільки політичний протест (як умовний Майдан), а соціальний бунт. Як BLM. І як результат — усе суспільство ще глибше ділиться на «своїх» і «чужих», на «білих» і «кольорових», на «справжніх американців» і «понаїхавших» зі зрадниками. І розрив лише поглиблюється.
Хаосу буде більше. І саме тому Україні, Європі й усім, хто ще хоче жити в нормальному світі — треба діяти. Не лише оборонятися. А стати ядром нормальності. Бути спокійними, раціональними, надійними. Бо після цієї хвилі — має прийти час збирати світ наново. І ми маємо бути тими, хто її почне.
Це - текстова версія мого .
Дякую за увагу!
