Їх найбільше бояться на Росії. Бо це загони, які можуть одним точковим ударом змінити хід цілої війни.
Кремляді добре вивчили досвід іншої війни, в якій теж "їх не було", але де вони разом із своїм таваріщєм Кімерсеном уже, здавалося б, зуміли здолати противника, захопити Сеул, влаштувати там страшну різню, пройти переможним маршем майже до півдня півострова. І тут американсько-корейське командування ризикнуло задіяти ще не навчені, не обстріляні підрозділи армійського спецназу.
Один удар у глибокий тил червоної зарази й московитам та червоним корейцям довелося поспіхом мчати на північ, щоб рятувати вже власну столицю Пхеньян. Скільки там умить відправилися до пекла "исполнителей интернационального долга", одному Богу відомо.
Пам'ять у московитів про те, як їх громили нечисленні загони добре вишколених армійських спецпризначенців, не вивітрилася. Тому так ревниво підходили навіть у своєму соцтаборі до потуг сусідів створити в себе аналогічні збройні підрозділи.
Окрема історія - Україна.
Втративши нашу державу в 1991-му московити не втратили контролю за багатьма складовими нашої політики, економіки й безпеки. Та й зрадників, а ще гірше - ідіотів тут вистачало. Добре знаю, що перші ідеї створення таких підрозділів озвучувалися ще в 1990-их. Але завжди появлялися ті, хто дискредитували ідею та ставили її на гальма. Навіть за збайдужілого алкоголіка Єльцина в Москві розуміли, що колись вони пошлють свою армію в Україну.
І дуже не хотіли повторення корейського досвіду.
Уперше ніби на фінішну пряму скомандував вийти Ющенко в 2007 році. Але міністр оборони Гриценко щось довго тягнув, потім заснував лише командно-бюрократичну структуру, яка так і не переросла в потужну збройну силу. Уже при Януковичі рашистські політичні лобісти добилися остаточної ліквідації навіть формальної структури. І знали, що робили. Просто пробую собі уявити, наскільки все могло б скластися по іншому в 2014 році, якби крім слабкої й демобілізованої армії у нас були такі вишколені та мотивовані на захист України підрозділи. Хоча, при Януковичі і їх би зуміли розхлябати, але ж не настільки!
Відновлювати, а точніше, наново створювати цей окремий вид військ став Порошенко. Уже тоді пригадую, як на цю новину шипіло й корчилося московське болото та п'ята колона. Умови позиційної війни - не найкраща арена для активної й масштабної участі Сил спеціальних операцій. Але в найскладніші моменти включалися й рятували ситуацію, а ще більше відігрували роль стримуючого фактора для Путіна. Пам'ятав кремлівський презерватив історію Корейської війни й розумів, що відновивши наступ, цілком може раптом побачити український армійський спецназ у себе на порозі. Тому й почали після перемоги російського кандидата на президентських виборах крок за кроком ослаблювати та дезорганізовувати ССО. Особливо активно ці процеси пішли вже після появи нового міністра оборони.
Але треба було нанести ще й моральний удар.Ви не задумувалися, чому вся ця дика історія із арештом Андрія Антоненка сталася відразу після повернення Зєлєнскаго з Парижу, де він Путіну в очі заглядав, а той йому в скупенькі звивини щось закладав? Ви ж пригадуєте той апофеоз маразму на брифінгу Авакова і всієї силової верхівки. У них не було мотивів, не було доказів, не було взагалі нічого. У них були прізвища яскравих і знакових людей, які взагалі - що до Шеремета, що до його вбивства й близько не стояли. Обирали цілеспрямовано. І Зеленському скомандували прийти та своєю тупою мордою освятити призначення "винуватих". Він виконав. А чому так старалися, чому був головним там Антоненко? Чому поспіхом через пару днів від збоченого злягання Зеленського з Путіним "очі в очі"?
Антоненко воював, але після поранення довго лікувався й уже не міг активно брати участь у діях ССО. Але він став обличчям і головним пропагандистом цих військ. А в Москві добре знають, що таке скрєпи й пропаганда... Цим арештом Путін руками Зеленського наносив удар по своєму найгіршому нічному страхіттю. І таки наніс. Як і по самих Силах спеціальних операцій. Вони зараз відведені від театру бойових дій, ослаблені, але не знищені. Вони ще нанесуть той ювелірно точний і вирішальний удар ворогу.
А ми сьогодні слухаємо гімн Сил спеціальних операцій від .
Пам'ятаємо й підтримуємо його у ворожому полоні на рідній київській землі та вітаємо Сили спеціальних операцій з їхнім святом!
Мужності й стійкості вам. Нехай скорше закінчиться внутрішня окупація, а ви знову станете найстрашнішою загрозою для ворога!
