Пам'ятаю, як у нас на полицях магазинів в перші дні повномасштабного закінчувалися продукти. Їх ставало все менше і менше, і ось вже немає ні хліба, ні молока, ні цукру, ні борошна, ні тим паче молочки.
Виживав той, у кого були родичі в більш віддалених від фронту містах та містечках. Черги на героїчну Нову пошту були нескінченні - хоч як не бомбили їх, Нової пошти, сортувальні центри в Харкові. Для багатьох це була величезна допомога як логістичного партнера в скрутні часи. Коробки з продуктами з заходу України, пакети з тушонкою, борошном - з сусідніх міст.
А в кого були знайомі фермери - скидувались та купляли на себе і родини друзів яйця та м'ясо. З сигаретами була окрема біда. І всі ці "вилазки" - під обстріли десь зовсім поряд, ще коли зима не хотіла відступати, і кучугури снігу, і світоломаскування дуже-дуже рано, бо темніє швидко...
А зачинені аптеки - це інший головний біль. Люди шукали необхідне, і багатьом попросту починати треба було з заспокійливого.
Це гнітюче - коли все зачиняється, бо ніхто не підвозить ні ліків, ні продуктів. І це ми ще не кажемо про тих, у кого не було світла та тепла через війну, у кого від вибухів вилітало скло у вікнах, чиї домівки та квартири горіли, палали всі ці довгі місяці війни.
Але про Крим. У нас же теж якось не було бензину, по всій країні. Через те, що росіяни знищували наші нафтобази та заводи. У нас теж відпускали сіль обмежено в одні руки. У нас були перебої з продуктами, наші електростанції вночі вибухали від ракет - і у нас не було світла.
Зараз читаю про начебто троїх загиблих на тому незаконному мосту - але в порівнянні зі смертями українців це, вибачайте, ніщо. Так, ніхто і ніщо. Бо вони їхали або до нашого Криму з росії, або до росії з нашого Криму. Я навіть не хочу замислюватись, хто вони були. Чергова новина з Харківщини - слідчі натрапили на погреб, у якому росіяни розстріляли чотирьох цивільних. Ті ховались від війни. Росіяни зайшли до погребу і поцілили в голову та грудні клітини двом жинкам за 70 років, хлопцю і жінці середнього віку.
І після всього цього якісь перебої з бензином в Криму, продуктами чи навіть водою, чи смерті тих трьох росіян - мають якусь значущість? Хочеться спитати: що ви знаєте про те, як народжують в підвалах лікарень під час бомбардувань? Чи що ви знаєте про те, коли не тільки немає що їсти, але ти й на вулицю вийти не можеш, бо стріляють по цивільним? Це в Криму навіть ще не каміння. Ну дійсно - це просто дощик.
Нашим там - витримки, бо знаю, що вони є. А каміння - всім тим хто "внє політікі", чи тим, хто шукав кращого клімату, щоб понаїхати. Окреме привітання тим, хто там зараз кричить про ядерку по х@хлам - а де ваша ПВО? Де ваша армія? Де ваша "національна єдність" і де ваше майбутнє взагалі? Хто ви і що ви?
