Сьогоднішня "Слуга народу" - це такий собі аматорський макіавеллізм.
Макіавеллі, нагадаю, запевняв, що ідеальний правитель взагалі не має ні переконань, ні моральних обмежень: він завжди такий, яким треба бути, щоб втримати владу.
Наприклад, сьогодні милосердним, бо ситуація потребує милосердя; завтра тираном і вбивцею, бо ситуація потребує кровопролиття; післязавтра знову милосердним, тощо. Словом, ідеальний політик - це лицедій без власного обличчя.
Ну от, саме за цією логікою "слуги" зараз чарівним чином перелицьовуються з "домовлянців з Росією" на "перших справжніх гетьвідмосквинців". Яка в біса різниця, які переконання озвучувати?! Та будь-які, якщо тільки потрібний сегмент піплу саме зараз їх схаває!!
Втім, з цією політичною лінією є дві великих проблеми. Перша - вона є сумнівною навіть якщо політик виявився геніальним актором. Адже "ідеальний правитель" Макіавеллі досить швидко втратить всю свою integrity без залишку - і у власній душі, і також в очах свого електорату. Ну не можна бути сьогодні Чемберленом, а завтра вже Черчиллем (або: сьогодні Петеном, а завтра де Голлем).
А друга проблема виникає у разі, коли макіавеллістами беруться бути такі актори погорілого театру, як Арахамія з Верещук і Подоляк з Мендель. І навіть акторський досвід Зеленського - це для таких сюжетних поворотів явно не рівень. Дивишся і щиро хочеться заволати: "Завісу!!!!". Але ж політичне шоу не завершується, воно маст гоу он нон-стоп. Тому не стріляйте в піаніста, бачили очі, що обирали, їжте, не обляпайтеся.
Влада акторів-аматорів...
