Ще раз. Країна, що вже 6 років воює з набагато сильнішим ворогом (і до цього багато разів уже воювала з ним), тримається на "конфліктних героях". Завжди "незручних" і складних.
Наратив опору агресору ґрунтується на історіях героїзму, перемог та самопожертви українських вояків різних формацій та епох заради здобуття і збереження Україною незалежності.
Покоління солдатів і старшин Армії УНР росли на історіях про козацтво та Гетьманщину. ОУН та УПА - виростали з історій про героїзм Армії УНР та рівнялись на ветеранів Перших визвольних змагань. І так в усіх країнах, що борються за перехід від статусу колонії до суверенної держави.
Нові герої фронту та спротиву не виростуть на історіях Лобановського, Малевича чи кого там ще Зеленський пророчить у зо"неконфліктні герої". Звідки взятись ідейному бажанню йти до війська, якщо всі вулиці середньостатистичного міста називатимуться "Вишневими"/"Жовтневими", а не іменами легкндарних бійців нашого війська.
Війна апріорі передбачає "конфліктних героїв", які не будуть подобатись то проросійській частині населення, то far left, то ще хрін знає комусь.
Бо надихають і творять історію ті, хто йдуть на конфлікт - із агресором, пригнічувачем, колонізатором, несправедливістю. А не нейтральні, всім приємні персоналії. Так лише в ельфів буває.
