Ця дата зберігає багато таємниць і я впевнена, що ми ще довго їх не дізнаємось.
У них було все - ресурси, кремлівські гроші, ненависть, злочинна колаборація з силовиками, сотні зрадників своєї країни яку вони не вважають своєю, десятиліття пропаганди, підтримка імперського монстра, куратори ФСБ, зброя, снаряга і червоний скотч на рукаві.
У українців були прапори, бруківка, пляшки з-під пива, бензин злитий з автівок і розуміння того що ми всі за крок до смертельної прірви. А головне - такі люди як Ігор Іванов.
Для мене це назавжди історія про те, що всі розрахунки і силові переваги безсилі перед людським фактором. Про те, що навіть найточніші плани дій можуть піти не так.
Я хочу щоб ми про це пам'ятали, особливо в такі темні часи як зараз.
Особливо тоді, коли смердючий цирк намагається і намагатиметься оскаржити результат тієї битви брудними руками прокурорських і суддівських повій з наколотими ботоксом таблами.
Пам'ятайте про це всі, кого зневіра з'їдає зсередини.
