Понад три чверті століття відділяють нас від 18 травня 1944 року, коли Москва розв’язала геноцид кримських татар. Попри час, наша історична пам’ять жива. Біль кримських татар – це біль усіх українців.
Цілий народ обмовили, пограбували, розлучили з Батьківщиною. Кого не знищили, хто залишився в живих - загнали в зони спецпоселення на напівпустельних територіях Центральної Азії, Уралу та Сибіру.
Десятиліттями кримськотатарський народ вів сміливу та наполегливу боротьбу із радянським режимом за повернення на рідну землю. Його підтримували найкращі сини українського народу, як-от генерал Петро Григоренко. Епоха незалежності України стала і часом відродження для кримських татар. Утім російська окупація повернула репресії, арешти, обшуки та залякування.
Днями, у 76-ті роковини підписання постанови, згідно якої і розпочалася депортація, російські окупанти підняли над давнім Карасубазаром, який вони називають Білогірськ, величезний портрет Сталіна. Це відкрите знущання слід трактувати лише як погрозу кримськотатарському народу від Кремля: «Можемо повторити».
Яка ж реакція української влади? Неначе води до рота набрали. Питання звільнення півострову взагалі зникло з порядку денного. Як і питання про створення кимськотатарської національно-територіальної автономії. Я сам ініціював створення робочої групи, яка розробила відповідні зміни до розділу 10 Конституції України. Ці напрацювання необхідно винести на розгляд Верховної Ради.
Фракція Європейська Солідарність й, сподіваюся, інші фракції підтримають законопроекти, розроблені робочою групою, в якій брав участь Меджліс кримськотатарського народу. Це і зміни до Конституції, і закони про корінні народи, статус кримськотатарського народу.
Право кримських татар вільно жити на своїй рідній землі буде обов’язково відновлено. Крим – це Україна! Слава нескореному кримськотатарському народу! Слава Україні!
