Майже сім років тому Російська Федерація розпочала неоголошену війну проти України. Здійснивши незаконну окупацію і спробу анексії Кримського півострова, Кремль перейшов до наступного етапу своєї збройної агресії на українському Донбасі.
Підрозділи російського спецназу та інших збройних формувань РФ, російські військові «у відпустці» та військові радники – причому без жодних знаків розрізнення – організовано, методично і цілеспрямовано здійснювали захоплення місцевих органів влади, поліцейських відділків, українських військових об’єктів на Донбасі, проводили інші силові операції проти української армії і правоохоронців. З території Російської Федерації велися невпинні артилерійські і ракетні обстріли позицій українських прикордонників та Збройних Сил. Російські військові підрозділи разом з важкою технікою й іншими засобами здійснювали військове вторгнення і брали безпосередню участь у бойових діях на території України. Немало російських військовослужбовців було взято в полон у ході цих бойових дій.
Російська військова присутність на окупованій частині Донбасу триває донині. Незаконний перетин неконтрольованої Урядом України ділянки українсько-російського кордону транспортними ешелонами і військовою технікою для підсилення і ротації збройних формувань РФ стали постійною практикою. Інформація про регулярні порушення державного кордону України присутня у численних звітах ОБСЄ.
Це факти, які зафіксовані, підтверджені і не підлягають сумніву. Документальні й інші свідчення ролі та прямої участі Росії у збройному конфлікті проти України передаються і надалі передаватимуться українською стороною до міжнародних юрисдикційних інституцій.
Тому наполегливі твердження російських офіційних осіб про начебто «посередницьку» роль Росії у мирному процесі на Донбасі викликають обурення. Росія від першого дня збройного конфлікту не була і в принципі не може бути посередником у конфлікті, який вона розпочала і в якому продовжує брати участь.
Досягнуті за посередництва ОБСЄ, а також Німеччини і Франції Мінські домовленості та домовленості в «Нормандському форматі», імплементація яких продовжує становити основу політико-дипломатичного врегулювання конфлікту, свідомо з першого ж дня не виконуються Росією. Варто лише згадати захоплення Дебальцевого й інших українських територій шість років тому – впродовж декількох днів після підписання Росією Мінського Комплексу заходів від 12 лютого 2015 року та рішення про припинення вогню уздовж лінії розмежування.
Всі подальші дії Росії до сьогоднішнього дня спрямовані на руйнування будь-яких зусиль з припинення конфлікту та мирної реінтеграції окупованих українських територій.
Останні півтора роки українською стороною здійснено безпрецедентні кроки для пошуку шляхів мирного вирішення конфлікту, потужні зусилля було інвестовано у виконання домовленостей лідерів країн «Нормандського формату», досягнутих у ході Паризького саміту 9 грудня 2019 року. З цієї метою ми внесли численні пропозиції й ініціативи, зокрема у рамках Тристоронньої контактної групи, задля імплементації досягнутих рішень на гуманітарному, безпековому і політичному напрямах.
Попри всі наші зусилля, робота ТКГ блокується під різними приводами, і навіть погоджені на експертному рівні рішення російська сторона відмовляється фіналізувати. Прикладами цього слугують, зокрема, важливі ініціативи з подальшого розведення сил і засобів, продовження процесу розмінування, виконання політичних аспектів Загальних узгоджених висновків Паризького саміту, відкриття і забезпечення належного функціонування нових пунктів пропуску на лінії розмежування, проведення наступних етапів процесу взаємного звільнення утримуваних осіб та обміну відповідними списками.
Важливе досягнення останніх місяців – домовленість про додаткові заходи з посилення режиму припинення вогню від 22 липня 2020 року – піддається численним випробуванням, а на лінії розмежування посилюються провокації з боку збройних формувань Російської Федерації, в тому числі із забороненої Мінськими домовленостями зброї.
Російські збройні формування від початку року дедалі частіше використовують снайперські обстріли наших позицій, які призводять до нових людських втрат.
Міжнародні організації, у першу чергу Міжнародний комітет Червоного Хреста, досі не мають повного і безумовного допуску до постраждалого населення й утримуваних осіб на окупованих територіях, а патрулі СММ ОБСЄ і далі продовжують стикатися з численними перешкодами у забезпеченні надійного і безпечного доступу, в тому числі й до неконтрольованої Урядом України ділянки державного кордону.
Україна продовжує залишатися відданою мирному, політико-дипломатичному врегулюванню російсько-українського збройного конфлікту на основі принципів, закладених у Мінських домовленостях, в тому числі Мінському протоколі від 5 вересня 2014 року, Мінському меморандумі від 19 вересня 2014 року і Мінському комплексі заходів від 12 лютого 2015 року. Ми готові надалі працювати над їх втіленням – як у Тристоронній контактній групі, так і в «Нормандському форматі».
Україна вдячна і високо цінує посередницькі зусилля ОБСЄ, а також наших партнерів Німеччини та Франції у пошуку рішень, які нарешті зможуть принести мир на багатостраждальну українську землю.
Кремль має припинити уводити в оману весь цивілізований світ безпідставними заявами про те, що Росія нібито не є стороною конфлікту. Безпосередня роль і участь Росії у триваючому на сході України збройному конфлікті задокументована та відома міжнародному співтовариству.
Росія має визнати свою відповідальність за розв’язування збройної агресії проти України й докласти усіх зусиль для врегулювання конфлікту.
Ми закликаємо Росію повністю виконати свої зобов'язання, вивести з України зброю, армію, найманців та збройні формування, які вона очолює, забезпечує та фінансує, та повернути Україні повний контроль над її міжнародно визнаними кордонами.
Джерело:
