Українці вчать єгипетську акулу, як правильно поїдати росіянина…
Українці вчать українців, як правильно воювати, аби росіяни не нищили наші леопарди…
Українці рятують котів і собак на Херсонщині, українці обурені, що українці стільки грошей витратили на котів і собак замість донатів на тачки для ЗСУ, аби потім розповідати, що ці тачки занадто швидко дохнуть на нулі…
І ні, я нікого не звинувачую, бо в мене теж їде дах…я просто ще не придумала кому і про що мені написати, аби стало легше…
Днями я спитала військово з Марʼїнки, кажу: «як ви стільки часу там у пеклі витримуєте, як не ламаєтесь?!».
Влад каже: «ніяк. Ми давно вже не ми…»
Влад правий. І я вже не я. І ви вже не ви. Хтось більше. Хтось менше. Ми всі з браком. Надламані чи геть зламані…
Але ми, чорт забирай, нездоланні, нескорені, не раби і не гості, не боягузи!
Зараз саме зараз час надлюдських випробувань, з легенями і нирками навиворіт, з нервами, які денацифіковано, із присмаком крові та сліз у роті і задухою, коли паморочиться в голові від злості та ненависті.
Тож, так - ми - це вже не ми. Але в нас все ще є час, ми не втратили шанс на самовизначення!
Я - це та, хто бореться і йде до кінця, до перемоги?! Чи я - це та, хто піддавався на іпсо, на вкиди ворога, кого розстріляли впритул пропагандою…
P.S. не робіть так, аби втрати за сьогодні, за вчора, за 24 лютого і за 2014 рік не вартували нічого!
ЗСУ йде… бо, час повертати своє! А ви - або хваліть, або мовчіть!
