"А що, так можна було?" - вони привчають електорат до такого лозунгу.

Тому й ламають звичні традиції, започатковують нові правила, їх же самі не виконують, ставлять все з ніг на голову й кажуть: "так, можна було!"

Бо начебто старі "еліти" були надто консервативними, ми нове покоління, треба все старе зламати й не боятися бути іншими.

Але виявилося, що "інші" - зовсім не означає, що повинні бути тупими.

Смішними - можна, але не тупими.

Не тут. Не у владі. Не під час війни. Не під прискіпливим поглядом людей в Україні, які підчас знають та вміють більше, ніж "слуги народу".

Ні, ось ТАК не можна було.

Наплели, накрутили вже собі на кілька довічних, мабуть - і за зраду, і за саботаж, і за втрату Україною інвесторів, і за розкрадання бюджетних коштів, і за корупцію.

І за покриття своїх злочинів.

Тепер, доки кожний з них буде при владі чи просто "на слуху" - буде асоціюватися з речами, досить болючими для суспільства.

Хтось із них - з високою комуналкою.

Хтось - з низькими пенсіями.

Хтось з проваленим процесом боротьби з ковідом.

А хтось - зі злитою спецоперацією по вагнерівцям.

Ось такий він - "ефект Барбари Стрейзанд".

(вибачте за русизми, якщо вони є).