Чомусь пригадалися сторінки з "Віднесених вітром", де Скарлет йде до будинку своїх батьків через війну. Там все зруйноване, поля спустошені, всі голодні. Але батьківський будинок - то щось святе.

Яке треба відновлювати. І земля, на якій треба працювати.

Мої батьки зараз теж у напруженому стані, наче й намагаються не показувати страх, але ж це наш будинок. І наша земля. І дерева, і квіти, і кожний сантиметр подвір'я, яке власноруч будувалося, підміталося, там діти бігали, онуки бігають... Де ми живемо? Як кажуть, наліво поїдеш - ... до війни потрапиш. Направо поїдеш - кордон з Росією. Прямо поїдеш - теж, Суми та кордон. Чи сєпари. Чи Луганськ та знову війна.

Я знаю, що у кожного справжнього українця серце щемить, коли він думає, що може покинути свою оселю та дати її зруйнувати. Але ж скільки наших людей вже втратили домівки, в які вони вкладали свої гроші й свою душу! І як це невиносимо боляче!

Я ось думаю, що одного разу на Донбас повернуться справжні господарі та почнуть його відновлювати на своєму особистому рівні, бо так ми створені. Такими ми народилися. Чернозем має бути засаджений, сади мають бути приведені в порядок, паркан має бути пофарбований.

На відміну від окупантів - ті ладні покинути свої сараї та рванути до зневодненого Криму, чи в чужі квартири в Донецьку. Туди, де з кожної зарплати чоловік купував щось для родини, будь-які речі. А жінка вкладала душу в родинне гніздо, і все там дихало її турботою. Кожна рослина, куплена на ринку. Кожна дрібничка. Навіть кожний необачний напис на шпалерах дитиною - це святе. Бо має свого господаря.

Татари повернулися на рідні землі з депортації. Українці повернуться додому. Тільки окупанти будуть вити на те, що все у них не так, та шукати, чиє б іще місце зайняти. В Україні, Литві чи Фінляндії. Один з російських політиків, якому заборонили в'їзд до Великої Британії, написав щось таке: типу, яке ви маєте право, у мене нерухомість в Англії, то МОЯ земля!!

Як та Скарлет з величного роману, через війну, через руйнування, багато хто обов'язково колись повернеться. Бо коли піде Росія - тоді повернеться ЖИТТЯ. Не таке, як раніше, бо промисловість відновлювати надскладно. Але життя з поверненням українців повернеться. Тут палку встромиш у землю - вона проросте.

То ж гріх не відродитися заново.