Якщо ви ще не знаєте, як виглядають божевілля і неадекватність влади, пропоную вам наочну ілюстрацію.

Є запрошення від НАТО в штаб-квартиру Північноатлантичного альянсу. Є рішення парламенту, що я представляю «Європейську Солідарність» в Парламентській Асамблеї НАТО. Є рішення глави делегації про включення мене до складу української делегації в Міжпарламентській раді Україна-НАТО. Є квиток до Брюсселя, і що важливо — квиток назад.

Особисте зобов’язання, яке на мене наклав суд, не забороняє закордонні відрядження, потрібен лише дозвіл слідчих. Але особисто Зеленський дав вказівку заблокувати мені виїзд з України і зірвати всі мої міжнародні зустрічі. І ця заборона виглядає як переконливий доказ політично вмотивованих переслідувань опозиції з боку влади під час війни.

Яку вавку треба мати в голові, щоби в умовах загальноєвропейської військової тривоги чинити перешкоди моїй дипломатичній діяльності? Адже вона націлена на захист України і страхує її від провалів некомпетентного керівництва.

З початку року Зеленський ще жодного разу не брав до рук свою «улюблену погремушку» — він так і не скликав РНБО, щоби розглянути ситуацію на кордоні з Росією та Білоруссю. Зате вже кілька разів збирав наради для тиску на Апеляційний суд. Щоб замість особистого зобов’язання запроторити мене за грати. Це його з Коломойським мрія. Замість того, щоб боротися з Путіним, він бореться зі мною.

Маємо те, що маємо. І маємо такого, якого маємо. Від нього, на жаль, залежить доля України.

Як історія, так і майбутнє велять гуртувати, а не розколювати українську націю. Спільно працювати над зміцненням міжнародної коаліції та внутрішнього антиросійського фронту.

Усіх нас, — незелених, антизелених і самих зелених — мають об’єднати синій і жовтий кольори українського прапору і велика спільна мета.

Сподіваюся, так і буде. Слава Україні!