У війни є початок - лютий 2014-го, і буде кінець. Як він буде оформлений, якими подіями (бо росіяни капітуляцію навряд чи підпишуть), ми не знаємо. Але мрію про день нашої перемоги.

Ми обнулили період з 2014-го по 24.02.2022, чи мені наснилося?

Що було з нами в цей період?

Що ми зробили за цей період?

Як ми переживали війну в цей період?

Як ми шанували героїв?

Чого вимагали?

Що відчували?

За ці роки, з 2014-го по 2022-й.

Зараз така хвиля з цією річницею (для більшості - початку війни), що у мене німі питання: а що це було в Пісках? Що було в ДАПі? Що було в Краматорську? Що було в Славянську? Мабуть, більшість дійсно прокинулась лише вранці 24-го.

Мені здається, що якби більшість так реагувала на злочини росіян всі попередні роки, якби була така хвиля співчуття, емпатії, підтримки ще тоді - то нашій армії та деяким людям при владі було би легше на собі все це тягнути. Бо неначе ярмо на собі тягли, а інші гальмували. Зараз не гальмують, зараз легше йти вперед, з народною підтримкою, чи не так?.. А чому ж раніше цього не робили?

Легше просити світ про підтримку, легше в дипломатії, все чіткіше й зрозуміліше. Бо війна постукала в двері чи не кожного. Постукала й каже: привіт. Я тут. Тепер тобі зрозуміліше?

Авжеж. Зрозуміліше.

А Путін напав в зручний для себе час. В той самий час, коли Україна що в 2014-му, що в 2022-му, переживала найслабкіші свої часи.

Рік тому я переживала дев'ятий рік цієї клятої війни. Зараз буде десятий, так?

Хотілося би сказати "десятий рік незламності", ось тільки незламність - вона така, її можна як принизити інформаційно, так і звеличити. В залежності від того, яка влада нам більше подобається.

Світла пам'ять всім загиблим.