Щоб незручно було підтиратися нею.

Щоб громадяни спочатку читали обов'язки і тільки виконав їх, заявляли про свої права.

Щоб обрана людьми влада була лише водієм в автобусі: трясе менше чи більше, гарний сучасний чи розбитий страшний, але є маршрут і їдемо саме туди, а не куди веде Сатурн в Овні.

Щоб президенти не розпускали незручні парламенти, а парламентарії не вважали себе за богів.

Щоб Конституція була не декларацією, не меморандумом на кшталт Будапештського, а дійсно металевими зубами, які захищають кожного, хто виконує соціальний договор.

Щоб Стаття 17 - "Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ." - стосувалась реально кожного, а не тільки тих, хто пішов сам, або недостатньо швидко тікав від воєнкомів.

І ще треба розуміти, що станом на тепер єдиним ґарантом Конституції є ЗСУ. Коли у ЗСУ не вистачає сил і вони відступають, ваші конституційні права уходять разом з ними.

Всі оптом.

Добре б було про це пам'ятати кожного дня.