Олена Кудренко - Чомусь жертву з себе роблять геть не ті, хто заслуговує на розуміння

КПП "Рафах", на кордоні Гази і Єгипту. Генсек ООН Гутеріш:

"За цими стінами страждають два мільйони людей"

Стурбована ООН...

Як кажуть ізраїльтяни:

- в Газі немає води, щоб помити дитину. Але в Ізраїльських поселеннях вже немає дітей, яких можна було помити.

Мова про те, що тих дітей вбили. Вирізали з лона матерів, ненароджених. Спалили. Розстріляли. Відрізали голови.

З моєї точки зору, як українки, будь-яка стурбованість організацій, що оперують величезними грошима - не вирішує майже нічого. Принаймні не лікує ситуацію в її корні, а лише накладає пластир туди, звідки хлестає кров шаленим потіком.

Замість миротворчого контингенту "ми" домовляємося з росіянами про зернові коридори. Замість чіткого визначення геноциду "нам" потрібні додаткові докази.

В Україні легше засуджувати Україну. В Ізраїлі легше засуджувати Ізраїль. Бо тут не треба напружуватися - де можна отримати більше розголосу і популізму, там можна більше заробити чи то грошей, чи то самозаспокоєння, що ти щось робиш.

"Щось".

Насправді це через страх. В Україні - через страх до Росії. В Газі - через страх вступити обома ногами в Третю Світову. Бо досі багатьом подібним організаціям і їх співробітникам досить комфортно жилося. В мирні часи куди легше виконувати обов'язки, аніж під час війни, коли твої дії дійсно потрібні.

Доречі, вони позначають: Gaza under attack.

Коли б бомбардували росію так, щоб вона хоч трохи побула на місці українців - напевно хтось писав би "russia under attack".

Чомусь жертву з себе роблять геть не ті, хто заслуговує на розуміння.