Олена Кудренко

Якщо я напишу, що ми мусимо згодом видоїти деяку корову, мене ж не забанять?

Про яку корову мова, зараз розповім.

Їх міста побудовані народами колишнього радянського союзу.

Ремонти їм роблять таджики, фасади їм роблять українці, і так далі.

Їх музеї заповнені награбованим з чужих територій, а містечка нерідко мають якусь розвиненість лише тому, що там був побудований спільно з європейцями чи американцями завод.

Був. Закрився - і нема містечка.

Сьогодні вночі було боляче.

Їх ракета прилетіла в наш історичний центр.

Ми тільки нещодавно відреконструювали старовинні будівлі, додали їм новеньких кольорів та міцності, - і в самісінький центр, на всю цю красу прилетіла їх ракета.

Так, це було дійсно боляче.

Це немов ракета прилетіла би на Софіївську площу в Києві, чи акурат під стіни мавзолею в Москві.

Від тих, чиї музеї заповнені краденим, і кому ремонти роблять таджики, а фасади - українці.

Мені здається, що зневага сильніше за ненависть.

Зневага до тих, хто не вміє працювати сам, а тому не вміє цінувати чужу працю - це найкраще.

Бо вони всього лише р@ссіяни. А ми - аж Українці.

Звичайно, відбудуємо.

Але цю корову ми мусимо видоїти повністю.