- Ну как ви пєрєвєдьотє стихы Пушкына на украінскій йєзик ?!
- Легко. Ще навіть краще буде !
Химерний світ,прадавня Русь!
Ії збагнути не берусь,
Хоч там не раз,не два блукав,
Кота млинцями частував,
З ним сьорбав юшку гарбузову.
А Кіт,як в гуморі буває,
Свої казки розповідає
Одну з них я запам'ятав
І переклав на рідну мову.
Край лукомор'я дуб зелений,
Ланцюг на ньому золотий
Щодень круг дуба Кіт учений
Ступає,наче вартовий.
Праворуч йде-пісні співає,
Ліворуч-казку муркотить
Там,в хащах лісовик блукає
І мавка на гіллі сидить.
На переплутаних стежинках
Сліди небачених страхіть.
На лапках курячих хатинка
Без вікон,без дверей стоїть.
Опівночі,як місяць сяє,
Раптово море відступає:
На мокрий берег із глибин
Рушає легенів загін.
І до ранкової зорі
Там тридцять три богатирі
Несуть довічний свій дозор,
А з ними дядько Чорномор.
Отут Князь-Сонечко встає:
"Гей,люди добрі,всі,хто є!
До столу кличу! Наливайте
Заморські вина,пиво,мед.
Радійте,душу звеселяйте,
Розпочинаємо бенкет!"
До ранку пир гучний тривав
На березі Дніпра-Славути...
Відлуння стародавніх справ,
Легенди пращурів забутих!
"Перепочиньмо",-каже Кіт,
Пошкрябав,знехотя,живіт,
Примружив очі,позіхнув
І на короткий час заснув.
Збудившись-потягнувся,сів,
Горілки трохи випив,з'їв
Гречаник,смажений на салі:
"Послухай-но,що було далі".
Я поспіхом кінчав сторінку,
Кіт задоволено мовчав.
Порожню чарку облизав,
З'їв хліба житнього шкуринку.
І вже,як я поставив крапку,
Простяг мені поштиво лапку,
Навколо дуба почвалав,
Та озирнувся і сказав:
"Мерсі,горілка підходяща,
Та все-таки,сметана краща!"
