"Боже- Боже, хто ж знав, хто ж знав ... В наші часи... Вони таке зробили..."

Я слухаю ці фрази вже не з подивом. Бо вже звикла, що навкруги ніхто нічого не знав.

Я вже навіть не вступаю в дискусію і не нагадую, що росіяни полізли до нас ще у 2014-му, і тому МИ знали. Я знала. А вони - дивно мисляча для мене категорія громадян, чомусь не знали. І тому хтось евакуювався до Маріуполя (!), хтось ще кудись в такі ж міста, які ще з 2014-го були під прицілом росіян.

Я не розумію цей тип мислення. Вибачте. Є ж очевидні речі - і вони надто очевидні, щоб їх не бачити. Це як написано А - а ти читаєш Б. Чому? А чорт його знає.

Повертаємося до того, що більшість таки треба вести, за них треба приймати рішення, їм треба пояснювати, їх треба вчити - і справа не тільки в Україні. Так у всьому світі. Просто у нас їх може більше, ніж де небудь.

З цим треба щось робити. Бо через десяток років ці люди знову скажуть "хто ж знав?", і ми підемо по колу. А по колу нам не можна, бо скільки всього вже було - ціна цьому людські життя.

Військова освіта в школах - добре. Уроки підприємництва - добре. Інформаційна - грамотність - було б супер. Політологія та пояснення причин та наслідків - ще в школі - вкрай необхідно. Напевно навіть необхідніше за якусь іншу дисципліну. Я, наприклад, англійську почала вивчати в школі, в свої часи, тільки з п'ятого класу - і в 11-му вже знала її вільно. Тому це така справа - наздоженемо. А ось вищезазначені знання - інколи рятують життя. Мільйони життів. Бо розумні рішення і свідомість громадян - це база для існування незалежної демократичної держави.

Просто набридло, що ми борсаємося в корупції, популізмі та недалекоглядності. А потім нам винні американці чи ще хтось.