Олена Кудренко - Бути, а не здаватися

Люблю британців та американців. Перших за принциповість та безкомпромісність, других за свободу, якою просякнуте все в їх просторі.

Вони твої недоліки (які вважалися такими, наприклад, в срср) бачать твоїми перевагами.

Ти можеш бути будь-ким.

І напевно не просто так вони стали лідерами.

Бути, а не здаватися.

Це про них, але в жодному разі не про росіян, - які, маючи стільки ресурсів, досі здавалися, а не були.

Свій тягнеться до свого.

Неповноцінний - до неповноцінного.

Сильний - до потенційно сильного.

Тому світ і ділиться на адекватних, і росію, з її "друзями".

Хтось з'являється в нашому житті для того, щоб ми стали сильнішими (про Америку, а не про Росію).

Хтось борсається на своєму дні і туди ж тягне оточуючих (тут точно про Росію).

І я не цікавилася взагалі країнами Африки, але на відео з Путіним побачила табличку "Сенєгал". Погуглила. Не вразив.

"Я віжу свою задачу в том, чтобы достічь завєршенія крізіса в Украінє мірным путем".

Крізіса.

Мірным путєм.

Напевно в київські бомбосховища треба було закупити не барабани, а бубни. І гнати їх під три чорти, планувальників бісових.