Олена Кудренко

Зайшла вранці у стрічку - а тут про російську редакторку з плакатом.

Інтуїтивно : нам ніякі вибачення росіян не потрібні взагалі. Бо:

1. Вони вже не повернуть наших загиблих;

2. Вони хочуть продовження зручного стилю життя, а не закінчення війни. Виключення є, але зараз вже немає сенсу про це говорити. Там краплі в морі, більшою мірою це колись зігнані до Сибіру наші українці, наприклад.

Пишуть, що російські опозиціонери, які втекли закордон, створили якийсь фонд для допомоги українським переселенцям. Начебто щоб показати - "руській мір" вміє і рятувати теж. Але потім вони можуть на цій підставі очікувати "добросусідських відносин".

Не треба нічого. Ні позиції, ні опозиції, ні плакатиків, ні відосиків. Нічого.

Ні-чо-го.

На слово "брати" варто стріляти на звук. Взагалі, моє особисте бажання - щоб звідти, нарешті, йшла тиша. Повна, всеосяжна тиша. Бо будь-який інший звук приносить нам чи брехню, чи війну. А з цим треба покінчити зараз, нам, щоб наші діти та онуки не воювали з тим самим ворогом, який відпочив, піднявся, обтрусився та знову заговорив про наше "освобождєніє".