27 грудня 2019 року у Верховній Раді зареєстровано проект Закону України №2691 "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо удосконалення законодавчої процедури" .
Що він передбачає?
✅ Верховна Рада на пленарному засіданні одноразово може прийняти рішення про зміну його тривалості.
Зараз таке рішення приймається тільки на ранковому пленарному засіданні.
✅ Позачергово без голосування до порядку денного включаються законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні.
Зараз за включення таких законопроектів, як і за включення інших, потрібно голосувати.
✅ Голосування за законопроекти буде проводитися тільки по четвергах.
Зараз — кожного пленарного дня з вівторка по п’ятницю.
✅ Рубрика «Різне» по п’ятницях буде можливою тільки в разі прийняття конституційною більшістю від складу Верховної Ради (300 голосів 
) відповідного рішення.
Зараз відведення години для виступів народних депутатів "з різних питань" є прямою нормою Регламенту.
✅ Проект постанови про скасування рішення Верховної Ради про прийняття закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради в цілому зможуть внести не менш як 45 народних депутатів.
Зараз таке право має один народний депутат.
✅ Законопроект, визначений як невідкладний, розглядається позачергово з обговоренням за скороченою процедурою, якщо Верховою Радою не прийнято рішення про його розгляд за процедурою повного обговорення.
Зараз усе з точністю до навпаки.
✅ Внесення ідентичних пропозицій і поправок до законопроекту не допускається. Якщо до законопроекту внесено декілька ідентичних пропозицій чи поправок, такі пропозиції чи поправки рахуються як одна і в порівняльну таблицю до законопроекту вносяться як одна пропозиція чи поправка.
Зараз кожен народний депутат має право на подання і розгляд саме своєї поправки.
✅ За наполяганням народного депутата поправку, попередньо відхилену комітетом, може бути поставлено на голосування тільки в разі підтримки такого рішення не менш ніж 150 голосами. За аналогічною процедурою може бути поставлено на підтвердження поправку, попередньо враховану комітетом.
Зараз таких обмежень немає. Кожна депутатська ініціатива підлягає розгляду в сесійній залі.
Що це означатиме на практиці, поясню на одному ухваленому нещодавно законопроекті №2179 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (його ще називають законопроектом про фінмон).
Я до цього законопроекту подала 226 поправок, 164 з яких були відхилені, колега з «Голосу» Галина Васильченко подала 25 поправок (13 відхилено), колега з «Батьківщини» Olga Bielkova подала 139 поправок (55 відхилено).
Тобто думку народних депутатів не від більшості не було почуто в комітеті. Натомість ми мали можливість під час розгляду цього проекту закону в залі ВР донести думку до відома всіх, що нас не підтримали (тобто не врахували поправки) щодо розширення кола суб’єктів, які підлягатимуть фінансовому моніторингу, щодо збільшення штрафних санкцій, які для окремих галузей, зокрема аудиторської діяльності, можуть бути смерті подібними.
І така ситуація спостерігається при розгляді всіх законопроектів — пропозиції народних депутатів, які не є членами монокоаліції, в основному, ігноруються.
З одного боку, більшість колег у залі під час обговорення поправок, не врахованих комітетом, мала можливість почути вузькопрофільні речі і, можливо, важливі речі для себе перед прийняттям остаточного рішення.
З іншого — громадяни, представники бізнесу, всі, хто стежить за трансляцією Ради (а таких людей багато), мають право чути, що пропонують обрані ними представники в парламенті. Чути, аналізувати, робити висновки.
Також ми мали інші важелі, як то: зареєструвати постанову про скасування рішення щодо прийняття закону в цілому (що я і зробила відносно законопроектів №1053-1, №1073, що і зробив мій колега по фракції «Європейська солідарність» Олексій Гончаренко відносно законопроекту №1049), наполягати на прийнятті рішень по своїх поправках під час обговорення законопроектів безпосередньо в парламенті (а не тільки в комітеті).
Тепер всі ці норми із Закону «Про Регламент Верховної Ради України» хочуть прибрати і фактично не залишити народним депутатам жодної ініціативи та альтернативи. Ні поправок в залі. Ні поправок взагалі.
Це відверта маніпуляція — закрити для загального доступу інформацію, яка б давала розуміння щодо якості прийнятих законів, фаховості народних депутатів та їх незалежності при прийнятті рішень.
Не за тим ми обиралися народом. Не за умовною закритістю парламенту під виглядом «оптимізації законотворчого процесу». І точно не за спробою приховати через таку оптимізацію прийняття суперечливих, подекуди відверто лобістських, а часом і антинародних рішень.
Що далі? Залишилося внести зміни до Конституції щодо запровадження в Україні президентсько-парламентської, а не парламентсько-президентської форми правління.
Втім, це ми вже проходили. Чим закінчилося — всі добре знають.
На що перетвориться зелена реінкарнація України зразка 2010 — 2013 років — побачимо згодом.
