А яка логіка взагалі в «компромісних переговорних позиціях»?
Чому Рф, не програвши повноцінно війну й не відповівши взагалі за сам факт агресії, повинна буде добровільно зупинитися?
По/перше, «вічна експансія» в різних форматах і домінування через насильство – єдиний спосіб існування такого типу російської держави.
По/друге, повномасштабне вторгнення в Україну мало виконати цілком конкретні геноцидні завдання (масові вбивства, депортації, переселення, фундаментальні зміни етнічних складів територій).
Росія їх не виконала, але виконати хоче.
По/третє, вчинивши настільки кричущі масові злочини, ви, проте, не відповідаєте за них повноцінно юридично й фактично, що, звичайно, прямо стимулює злочинця продовжувати вчиняти злочини.
По/четверте, Рф закінчила, по суті, монтаж мілітарної людожерської держави із жорстким авторитарним каркасом.
Людожерські ж держави завжди лише воюють, вбивають і руйнують...
То чому Рф має зупинитись, якщо якимось умовним «компромісом» їй пропонується безкарно продовжити знищення України? У різних форматах.
У чому «рятівна суть» цієї дикої логіки?
