Сьогодні День соборності України. Ми вітаємо один одного, тому, що для нас це важливо. Це день Єдності, і без нього нас просто не буде.
Але вже другий рік в цьому святі все більше гіркого осаду.
Ми котимося назад і вниз. І я бачу маркери розвилки, що наближається. Де одна з доріг веде в нікуди.
Можна довго говорити про сьогоднішню владу. Про абсурд, брехню і катастрофічні дії. І настільки ж катастрофічну бездіяльність. І про те, що рот може говорити одне, а руки роблять завжди інше. Розбирають по цеглинці те, що власне, майже стало сильною, усвідомленою і вільною Україною.
Коли День Незалежності підміняють на дешеве шоу - це маркер.
Коли "верховний головнокомандувач" говорить про "війну, яка закінчилася в його голові" і вводить бойову Армію в режим "просто перестати стріляти" - це маркер.
Коли "головнокомандувач" оббрехав загиблих і зрадив їх - це маркер.
Коли влада намагається вести "договірні ігри" з ворогом на його умовах - це маркер.
Коли з всіх щілин лізе зголоднілий "рускій мір", в уха і мізки - це маркер.
Маркерів занадто багато, щоб їх перерахувати.
Біда в іншому. Маркери вказують на наближення логічного завершення схеми. Тому що ця влада - глибоко транзитна.
І основне її завдання (про яке можуть не знати навіть багато з "ляльок") - забезпечити прихід тих, хто знищить Україну вщент. Якщо не назавжди, то дуже надовго.
Тут за кілька днів стався дуже характерний каскад медіаподій. Спочатку Олена Бондареко називає українських військових злочинцями. Потім юне створіння, яким явно почали керувати дорослі досвідчені дядьки, публікує скандальне відео, де "вибирає росію". А після ще й іде в атаку на офіцера, який цим відкрито обурився.
А сьогодні вночі на телеканалі ЗІК виступила Ганна Герман, і це - квінтесенція того, що відбувається.
Просто всі встали і вшанували пам'ять загиблих. У тому числі на майдані "з одного і з іншого боку". І на Донбасі - "з того чи іншого боку". Тому, що це все - "наші люди".
А потім було головне. Після слів про злочинний Майдані і державний переворот, про те що винна у всьому і досі одна людина (вгадайте хто?), що треба "відняти і поділити", що армія воює не з тими (а повинна з внутрішнім ворогом), і що факторами розділу є мова і віра, і ще багато чого.
Головними були слова про те, що "є в Україні чесні люди". "По обидва боки", звичайно. І що "хтось із цих людей" може стати лідером. Хіба що прізвище Медведчука не назвала.
Влада мовчить. Активна патріотична частина суспільства - обурюється. Але, думаю, що "обурювалка" у багатьох скоро зламається від перевантаження. Країну просто готують до "змін".
Чим глибше зариває себе нинішня влада, тим яскравіше світяться зірки проросійських сил і партій. Вони готуються до того, коли більшість приведе їх до влади. Тому, що вони "спробували нове". А тепер захочуть "спробувати старе". І ймовірність цього - більш, ніж висока.
Вони просто виконують план і нарощують присутність в нестійких умах більшості. Вони будять примітивні інстинкти і згодовують під це навіть неймовірну брехню. По технологіям, яким можуть позаздрити навіть передвиборчі технологи Зеленського.
А завтра вони, цілком імовірно - прийдуть. І якщо хтось сподівається на "м'який варіант" - не сподівайтеся. Вони розуміють, що якщо не зачистити Україну від "патріотичної загрози" - існування їх буде коротким. Тому все буде жорстко.
І Дня соборності більше не буде. І соборності не буде.
І не треба про "нерозумну більшість". Ми всі винні в тому, що вона такою і залишилася. І йшла не за нами. Хоча спочатку - за нами. Ви ж пам'ятаєте це?
Всі винні - хтось більше, хтось менше. Але всі. Занадто рано ми почали вважати, що головне досягнуто. І взялися гризтися між собою.
І закінчитися це все може точно так же, як і з тією самою соборністю 1919 року. Кров'ю, репресіями і зникненням на довгі роки.
Найцікавіше, що об'єднання українських сил вистачило б не тільки щоб протистояти загрозі, а й на те, щоб качнути чималу частину більшості на свою сторону.
Але кожен продовжує тягнути загальний Прапор на свою сторону. Як ковдру. Не помічаючи, що в руці вже не прапор - клаптик.
Або ми згадаємо головне значення слова "соборність". Або від нас залишаться тільки тихі спогади. А потім і вони зникнуть. А замість цього, знову - буде альтернативна історія. Де ми будемо лиходіями і вбивцями. Тому, що писати її будуть виключно негідники.
З Днем соборності України! Пам'ятайте - що це значить. І навіщо ми вже стільки і дорого заплатили за все.
І як прикро буде це все знову втратити.
Вибачте, якщо зіпсував комусь святковий настрій. Бо щось не те відчуття для бадьорих криків "Ура!"
Просто хочеться не втратити.
І тим не менш -
Слава Україні!
