Маю сам для себе артикулювати декілька речей, які надають відповідь на запитання, чому не те що не можна порівнювати чийсь внесок у перемогу із внеском Сил оборони, а чому саме таке порівняння в своїй суті є антиприродним, нелогічним і недоречним.
Є кілька рівнів, які дозволяють це зрозуміти.
▶ 1. Просто получілі п..зди (с)
Росіян зупинила зброя.
Не слово, не постанови, не реформи, не законопроєкти, не радіоефіри, не економічний “фронт”, і, навіть, не справні пікапи чи якісні турнікети.
Так, свята правда в тому, що без волонтерів, урядовців чи економіки Силам оборони було б важче.
Але база в тому, що без Сил оборони волонтери та урядовці мали б лише три варіанти:
Все.
Для того, щоб зрозуміти важливість когось чи чогось - слід просто уявити, а що було б, якби хтось чи щось зникли.
▶ 2. В момент, коли людина одягає піксель, вона перетинає незриму межу, за якою у неї немає права на “я не хочу”.
У всіх у нас є опція знайти тисячі причин, чому ні. У людей в пікселі такої можливості немає.
Причому неважливо, куди ти втрапив: чи ти вже в штурмовому загоні заходиш на ворожі позиції, чи ти досі на блок-посту гірського перевалу в Карпатах.
Завтра все може змінитися, тебе кинуть на умовний Лиман і ти муситимеш - саме муситимеш - бути Героєм.
Кажуть же, що героїзм має місце там, де хтось припустився помилок.
Так от коли політики і суспільство напомилялися на кілька поколіннь наперед - у нас з’явилися герої в пікселі. І бути героєм - це же не про грудьми на амбразуру.
Це просто виконувати задачі і лишатися живим. День за днем, тиждень за тижнем, рік за роком.
База в тому, що в цивільному житті у нас є вибір зменшити імовірність бути вбитим, а в Силах оборони ти мусиш іти туди, де все, що відбувається, має на меті одне - знищити тебе фізично.
Цей другий рівень - він складніший для розуміння цивільними.
Щоб його уявити - слід хоч раз в житті почути над своєю головою проліт міни.
Знаєте, чому особисто для мене це найстрашніший звук?
Бо вона летить достатньо швидко, щоб ти ледве встигнув залягти, але досить повільно, щоб в тебе був час подумати - чи це по тебе, чи ні.
Або слід хоч раз спробувати поїхати у туман на пагорб, за яким з імовірністю в 50% - або є, або ні - стоїть російський танк.
Як би ми не жартували про імовірність зустріти динозавра на вулиці, але зустріти танк на економічному “фронті” чи в урядових коридорах - неможливо.
І навіть коли ти волонтер і не ідіот - ти робиш все для того, щоб імовірність цієї зустрічі зменшити.
А Сили оборони не просто мають вищі відсотки.
Вони спецільно їх збільшують, щоб той танк зустріти.
Зустріти і знищити.
▶ 3. Коли ми говоримо, що для перемоги всі важливі, бо всі щось роблять, не слід забувати, що Сили оборони - вони не з Марса до нас прилетіли.
Це такі само колишні вчені, баристи, музиканти, автослюсарі і комбайнери.
Такі ж люди, як і ми - з плоті і крові. Але які пішли за межу в п.2.
І коли у Вашу голову приходить думка порівняти їхній внесок із внеском вчених, барист, музикантів, автослюсарів чи комбайнерів, які “проливають кров” на економічному чи волонтерському “фронтах” - це зневага.
Якщо вони знімуть піксель - вони без проблем підхоплять будь-який інший напрям і “фронт”.
Але чомусь тільки вони здатні тримати фронт справжній.
Там, де міни, танки і інколи, здається, динозаври.
Щоб переконатися у справедливості цього твердження - достатньо піти в ЗСУ.
Там повно посад.
Тому…
Ми можемо змагатися між собою - в реформах, розслідуваннях, показниках ВВП і якості музичних творів.
Можемо змагатися в текстах, хто кому який пам’ятник і бруківка, хто є більший волонтер, а хто - корупціонер.
Але базою є те, що наближають перемогу тільки Сили оборони.
Всі ми лише допомагаємо Силам оборони це робити.
І це не має демотивувати.
Навпаки: ми живі, ми існуємо і нам є кому допомагати.
Нам є КОМУ допомагати. Це ключове.
Думаю, що Ви вже зрозуміли, що якщо я написав цей текст - це означає, що він мені не потрібен.
Мені самому для себе не треба нічого артикулювати.
Але, можливо, ці тези допоможуть комусь поглянути на своє життя трохи під іншим кутом.
Зі святом Незалежності, шановні.
Дякую Силам оборони за те, що тримаєте небо.
