Іноді після якогось допису в приват пишуть пильні читачі: приберіть. Не можна писати, що в Одесі всі ВиШі на одній вулиці з пологовим будинком (насправді ні), це може навести на них обстріл. Не можна повідомляти адресу, куди переїхала Херсонська морська академія, бо ви інформуєте росіян. І так далі.
Альо гараж. Діяльність ВУЗу передбачає певну публічність. Мореходка не може бути підпільною, бо курсанти мають знати, в якій аудиторії складати залік. Особливо, якщо академія переїхала з Херсона в Одесу. А ще вони сподіваються, що їх знайдуть абітурієнти, бо інакше нащо.
Розмах таких порад пильних граждан під будь-яким дописом про будь-що якби натякає, що психоз індукований. І скоро блогерів битимуть. Цікаво, коли такі заклики щодо блогерів лунають від ще не битих журналістів.
Так і хочеться спитати, а якщо по морді отримаєте ви? - А нас-то за що?
Іноді пильнюкам навіть вдавалося мене налякати.
Один настирний дядечко таки переконав мене прибрати допис, що в підрозділ (неназваний) волонтери завезли німецькі шоломи в пустельних кольорах, мабуть тепер пошлють воювати в пустелю. Звісно, це був жарт, ці шоломи просто швидше за все лежали на німецькому складі з часів "Бурі в пустелі", але від гріха подалі допис я зніс.
Я думав, що щось зайве написав про волонтерів і їхні схеми. Однак в приваті дядечко пояснив, що я видав плани командування атакувати Олешківські піски, бо інших пустель в нас нема. Це могло бути хіба що дезинформацією противника, тобто допис навпаки варто було шерити. І маркером відсутності почуття гумору і здорового глузду в пильнюка.
Звісно, військова цензура накладає обмеження, однак більшість претензій пильнюків мають таку само анекдотичну природу.
Добре, що на першому етапі вторгнення цього ще не було, бо ми з тріском програли б інформаційну війну, яку ми, навпаки, з тріском виграли.
Скажімо, всесвітньо відомий інцидент звучав би так:
- На певному острові на Стамбульському напрямку дехто порадив дещо русскому воєнному кораблю і показав куди.
Навряд чи це повідомлення набуло б такого поширення.
Розгул пильності доводить до того, що про ситуацію на українських фронтах довідуєшся з брифінгу Пентагону. А хтось - від Солоніна й Гіркіна.
Ну що ж. Давайте все ж шукати баланс.
