Роман Донік

Для любителів ейфорії, та простих рішень.

Контрнаступ, то не "враг бєжит, бєжит, бєжит".

То кожен метр с кров'ю та потом.

То арта яка працює з двох сторін цілодобово по всім цілям, то атаки та контратаки.

То засідки та бої в забудові.

А ще втрати.

То - пройшли 500 метрів, окопалися, пройшли 300 метрів, окопалися.

Для тих хто сміявсь, що поки ми коптери та позашляховики передаємо в ЗСУ, а орки просять лопати, погана новина.

Окопи копають не екскаватори. А бійці лопатами та кирками.

І з шанцевим інструментом у нас теж не слава Богу.

Як і з формою, яка за 2 місяці окопувань та боїв стає дрантям.

А брати нема де, бо всі склади секонда вигрібали в нуль ще в перші дні.

Тому менше ейфорії, а більше підтримки.

Бо зараз оте "важко" треба помножити на 3, а то й 5.

Так що тримаймо стрій, та допомагаємо ЗСУ.

Буде дуже важко.

Але не так як в тілівізорі.

Бо «важко» в тілівізірі з центра Києва і «важко» в піхоті, то різні ступені важкості.